15 вересня 2022: Ізюм і ціна контрнаступу

15 вересня 2022 українська поліція повідомила про виявлення в нещодавно відвойованому Ізюмі масового поховання, у якому було понад 440 тіл. Ця новина показала, що контрнаступ на Харківщині означав не лише повернення територій, а й відкриття того, що відбувалося під окупацією.

Контекст: темп контрнаступу

Слобожанський контрнаступ розпочався 6 вересня 2022 року, коли українські війська почали наступ у Харківській області одночасно з південним напрямком, що діяв від кінця серпня. Як зазначено в описі тих подій, до 9 вересня було визволено кілька сотень квадратних кілометрів, а 10 вересня Інститут вивчення війни повідомив про контроль приблизно над 2500 км² області. Агентство «Reuters» писало, що російські війська змушені були відійти з бази в Ізюмі після відрізання захопленням залізничного вузла Куп'янськ.

Саме в цій логіці Ізюм опинився під українським контролем, а разом із ним — місця, раніше недоступні для слідчих.

Що встановили в Ізюмі

Пізніша ексгумація, за даними про ці поховання, виявила 447 тіл: 414 цивільних осіб, 22 військовослужбовці й 11 тіл, стать яких не встановлена. Більшість людей загинули насильницькою смертю, а 30 тіл мали явні сліди катувань. Це підсумок пізніших робіт, а не те, що було відомо 15 вересня; того дня йшлося про понад 440 тіл.

Паралельні удари

У ті самі дні тривав тиск на тил. 14 вересня російські сили випустили вісім крилатих ракет по греблі Карачунівського водосховища, що спричинило значне підтоплення в Кривому Розі та підвищення рівня води в річці Інгулець на 2,5 метра. 13 вересня українські військові повідомили про збиття поблизу Куп'янська іранського бойового дрона Shahed 136, яким керувала Росія. Напис на ньому ідентифікував його як «M214 Geran-2», що не відразу відповідав відомим зразкам російського озброєння.

Що це означало для рішень

Три епізоди з трьох днів склали контрастну картину. На східному напрямку Україна зміцнювала позиції та отримувала доступ до доказів злочинів. На півдні й у глибині країни Росія била по цивільних об'єктах, а в небі з'являлася техніка, походження якої вдавалося визначити лише за окремими ознаками.

Для політичних і військових рішень це означало два паралельні завдання: закріплювати здобуте на фронті та фіксувати наслідки окупації. Виявлення поховання в Ізюмі поклало на ці завдання додатковий вимір — документування, яке потребувало роботи поліції та слідчих поряд із військовими.