25 лютого 2026: тиск довкола нафтопроводу «Дружба» та інші сигнали

Станом на 25 лютого 2026 року новинний порядок денний складався з кількох різних за масштабом сюжетів, але найбільше політичного ваги мали заяви, зроблені за день і два до того. Цей текст розбирає, як вони виглядали на тлі подій 25 лютого.

Енергетичний тиск із трьох боків

У ці дні сформувався спір довкола нафтопроводу «Дружба». 23 лютого прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо оголосив про призупинення аварійних поставок електроенергії в Україну, доки не відновиться транзит нафти через «Дружбу». Братислава пов'язала перебій з діями України [57aa8968-9bf2-4c01-a26a-3fc32423be23].

Наступного дня, 24 лютого, прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан пішов далі: він заявив, що Угорщина припиняє будь-яку підтримку України, зокрема через механізми Європейського Союзу, доти, доки Україна не відновить транзит нафти [108ee8d2-d666-4683-9a1f-3ea0882804f1].

Як пояснювалося пізніше, криза стосувалася повної зупинки транзиту російської нафти південною гілкою «Дружби». Причиною називали російський дронови удар 27 січня 2026 року, який серйозно пошкодив інфраструктуру поблизу нафтового вузла в Бродах на заході України [41237721-f853-41c6-acaa-73564906e7be]. Це важливий нюанс: у публічних заявах Братислави відповідальність покладалася на Україну, а сама поломка була наслідком удару.

Логіка двох заяв схожа: енергетичне питання перетворювалося на інструмент загального політичного тиску. Словаччина вдарила по конкретному каналу допомоги, Угорщина оголосила значно ширшу позицію, що охоплювала і рамки ЄС.

Ядерна риторика

У той самий день, 24 лютого, Служба зовнішньої розвідки Росії звинуватила Францію та Великобританію в підготовці до передачі Україні ядерної зброї. Російське МЗС попередило, що такий крок призведе до прямого конфлікту між державами НАТО та Росією [858459a7-6ded-4b12-8ea8-4dbf365798b3]. Ядерні погрози в ході цієї війни, за описом пізніших оглядів, зробили кілька високопосадовців Росії, зокрема президент Володимир Путін і міністр закордонних справ Сергій Лавров [d25caa92-5803-4364-b9bb-2deb7b505f08]. Нова заява вписувалася в цей ряд.

Війна не зупинялася

У ніч на 23 лютого російські сили завдали хвилі ракетних і дронових ударів по Україні; загинули четверо людей, серед них двоє цивільних в Одесі [45717142-bece-45e6-b6d5-8df83e43d236]. Того ж дня в Миколаєві стався окремий вибух, спрямований проти поліцейських автомобілів на заправці: семеро поліцейських дістали поранень, двоє з них тяжких [e1dfde83-7c38-44d9-857d-a8d1acda1075].

У відповідь, 25 лютого, український дрон уразив завод з виробництва добрив неподалік Дорогобужа в Смоленській області Росії: семеро людей загинули, десятеро зазнали поранень [1d9269b0-b718-473a-86e8-5e4e3d226cee].

У річницю вторгнення, 24 лютого, мільйони людей у США та Європі висловили солідарність з українцями [04cafcfc-a07a-4223-a62b-bcc2bf3ca267]. На цьому тлі заява Орбана виглядала контрастом до масових акцій підтримки.

Два сюжети поза фронтом

25 лютого в німецькому Гайнсберзі заарештували підозрюваного у вбивстві політика Андрія Портнова, скоєному у 2025 році [9c20fddc-4f35-467b-aee3-02c28e8d81c0].

Того ж дня Верховний Суд підтвердив справу Кіся та Левчука: вперше в українській судовій практиці було підтверджено встановлення факту спільного проживання одностатевої пари однією сім'єю, тобто фактичних шлюбних відносин [82959727-f69b-4544-aac6-f247297ab257].

Що це означало для рішень

Якщо дивитися на 25 лютого 2026 року як на точку в ланцюжку, головним було накопичення зовнішнього тиску на Київ: два сусіди-члени ЄС зв'язали допомогу з відновленням нафтового транзиту, а Москва одночасно посилила ядерну риторику. Водночас судове рішення Верховного Суду показало, що внутрішня правова практика рухалася окремо від цього тиску, а арешт у Німеччині додав до порядку денного кримінальну справу, що стосувалася українського політика.