5 квітня 2024: удари по містах і заява Лукашенка

5 квітня 2024 року війна проявилася одразу на кількох рівнях: удари по цивільній інфраструктурі в Україні, заява СБУ про атаку на російський аеродром і рішення Мінська щодо європейського договору про контроль над озброєннями.

Удари по містах

У Покровську російська ракета повністю зруйнувала офіс «Лікарів без кордонів». П’ятеро цивільних дістали поранень. У Запоріжжі росіяни завдали ракетного удару за схемою «подвійного удару»: щонайменше троє людей загинули, щонайменше 13 зазнали поранень.

Накладаються на це й події попереднього дня. 4 квітня російські ударні дрони «Шахед» атакували Харків: загинули щонайменше п’ятеро людей, серед них троє рятувальників, ще п’ятеро зазнали поранень. Того ж дня окупаційні посадовці повідомили про двох загиблих цивільних і дев’ятьох поранених у Донецьку внаслідок українських обстрілів, а в окупованій частині Херсонської області, за повідомленнями, чотири людини загинули від атак дронів.

Аеродром у Ростовській області

5 квітня СБУ заявила, що дронами уразила аеродром Морозовськ у Ростовській області: шість російських військових літаків знищено, ще вісім сильно пошкоджено. Це твердження самої служби, подане як повідомлення відомства.

Рішення Мінська щодо ДЗЗСЄ

У той самий день президент Білорусі Олександр Лукашенко оголосив, що країна призупиняє участь у Договорі про звичайні збройні сили в Європі. Цей документ було узгоджено наприкінці Холодної війни. Він встановлював всеосяжні обмеження на ключові категорії звичайної військової техніки в Європі та передбачав знищення надлишкової зброї. Договір пропонував рівні ліміти для двох груп держав-учасниць: НАТО і Варшавського пакту.

Що показує цей день

У коротких повідомленнях 5 квітня 2024 року видно три різні виміри конфлікту. Перший — щоденні удари по містах, де жертвами стають цивільні та рятувальники, а під удар потрапляє й гуманітарна присутність. Другий — спроби України уражати військову інфраструктуру на території Росії. Третій — політичний: рішення Білорусі стосується рамок контролю над звичайними озброєннями, створених ще для іншої епохи.

Причинно-наслідкового зв’язку між цими подіями повідомлення не фіксують, і їх варто розглядати як окремі лінії одного дня. Водночас вони разом показують, як військові дії та політичні заяви розвиваються паралельно: на місцях лічать втрати, а на рівні держав змінюються правила, що колись обмежували кількість зброї в Європі.