1 березня 2022: дипломатичні та оборонні рішення навколо війни

1 березня 2022 року навколо війни в Україні одночасно розгорталися кілька політичних процесів: європейська інтеграція, санкційний тиск, постачання озброєнь і спроби домовитися про припинення вогню. Разом вони показують, як держави ухвалювали рішення в умовах швидкої зміни ситуації.

Європейський вимір

Європейський парламент 1 березня формально прийняв заявку України на членство в ЄС. Напередодні, 28 лютого, Президент України Володимир Зеленський підписав цю заявку. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн того ж дня заявила, що Україна згодом має вступити до ЄС, назвала її однією з «нас» і сказала, що Євросоюз хоче бачити її в європейській родині. Отже, між підписанням документа та його формальним прийняттям в Європарламенті минула доба.

Санкції та озброєння

Прем'єр-міністр Андорри Хав'єр Еспот 1 березня оголосив, що у середу внесе до парламенту в терміновому порядку законопроєкт, який дасть змогу Генеральній раді затвердити нормативну базу для економічних санкцій проти Росії. Закон має передбачати заморожування банківських активів 700 осіб і 50 компаній, які в ЄС вважають пов'язаними з вторгненням. Як повідомлялося, для Андорри це перший випадок застосування санкцій проти іншої країни.

У питанні озброєння 28 лютого прем'єр-міністерка Швеції Магдалена Андерссон оголосила про відправлення в Україну військового спорядження, зокрема протитанкових гранатометів. Це означало відхід від доктрини не постачати зброю країнам, що перебувають в активному конфлікті. Того ж дня українські льотчики почали прибувати до Польщі, щоб прийняти винищувачі, передані країнами ЄС. Український уряд заявив про 70 літаків: 28 МіГ-29 з Польщі, 12 зі Словаччини, 16 з Болгарії та 14 Су-25 з Болгарії. Прем'єр-міністр Болгарії Кирил Петков казав, що відхилив таке прохання. Верховний представник ЄС з питань безпеки Жозеп Боррель згодом уточнив, що передачі здійснювали двосторонньо окремі держави-члени, а не сам Євросоюз.

Переговори й посередництво

Порадник президентського офісу Михайло Подоляк 28 лютого повідомив, що розпочалися мирні переговори. Україна на них вимагала припинення вогню. Того ж дня офіс президента Франції Еммануеля Макрона заявив, що під час телефонної розмови Путін підтвердив готовність узяти зобов'язання припинити напади на цивільних і цивільну інфраструктуру та убезпечити основні автомагістралі.

У дипломатії з'явився й китайський напрямок. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба 1 березня попросив Китай допомогти з посередництвом у досягненні перемир'я. Міністр закордонних справ Китаю Ван І у відповідь заявив, що Китай готовий допомогти Росії та Україні дійти згоди та посередничати. Китай також висловив жаль через конфлікт.

Військова картина

За даними української розвідки, ЗСУ зірвали замах на Зеленського: було ліквідовано групу чеченських воєнізованих формувань, відомих як кадирівці, яка 26 лютого намагалася потрапити до Києва.

Щодо Білорусі 1 березня високопосадовець сил територіальної оборони України повідомив, що підрозділи Сухопутних військ Білорусі увійшли до північної частини Чернігівської області. Офіс президента України заявив, що доказів цього немає. Білорусь раніше говорила, що не направлятиме свої збройні сили в Україну.

Що це означало для процесу рішень

У фактах від 28 лютого та 1 березня видно кілька паралельних треків. Політичний трек: заявка на членство й підтримка з боку інституцій ЄС. Безпековий: постачання техніки та спорядження, причому ЄС окремо наголошував на двосторонньому характері передач. Правовий: підготовка санкційної бази в окремих державах. Дипломатичний: прямі переговори, контакти з Парижем і запит до Пекіна. Суперечливі повідомлення про Білорусь натомість показали, що навіть базові відомості про розвиток подій у цей день різнилися між українськими джерелами.