Головна → Політика → 18 березня 2025: домовленість про енергетичне перемир'я
Політика18 березня 2025: домовленість про енергетичне перемир'я

Розмова Трампа і Путіна, заява російського відомства про Бєлгородщину та закон про дії ЗСУ за кордоном: що відбувалося довкола переговорів.
18 березня 2025 року президент США Дональд Трамп і президент Росії Володимир Путін під час телефонної розмови погодилися на негайне перемир'я щодо енергетичної інфраструктури в Україні. Також сторони домовилися, що додаткові переговори про постійне врегулювання конфлікту розпочнуться одразу.
Умова Путіна
У розмові Путін назвав одну з умов такого врегулювання: припинення будь-якої іноземної військової та розвідувальної підтримки України. Ця вимога окреслила межі, в яких Москва готова обговорювати довгострокову домовленість.
Як пояснюють подальші огляди, попередня розмова лідерів відбулася 12 лютого 2025 року. Вона тривала, за наявними повідомленнями, півтори години й була першим прямим обміном думками між лідерами двох країн від початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. Розмова 18 березня стала продовженням цього каналу.
Заява російського відомства
У той самий день Міністерство оборони Росії заявило, що Збройні сили України нібито намагалися розпочати наступ на Бєлгородську область п'ятьма штурмами, але були зупинені російськими військами. У відомстві схарактеризували ці дії як спробу дискредитувати мирні переговори Трампа. Це твердження російської сторони, яке походить від відомства.
Правова рамка в Києві
Накануні, 17 березня 2025 року, президент України Володимир Зеленський підписав закон, який дозволяє Збройним силам України діяти за кордоном у часи воєнного стану. Рішення ухвалили за добу до розмови лідерів США і Росії.
Що з цього випливає
У ці два дні поєдналися три речі: домовленість про обмежене енергетичне перемир'я, умова Москви щодо припинення іноземної допомоги Україні та заява російського міноборони, яка подавала бойові дії як загрозу переговорам. Перемир'я стосувалося лише енергетичної інфраструктури, а питання постійного врегулювання лишалося предметом майбутніх переговорів.