Другий енергетичний фронт: суперечка Києва та Братислави напередодні 1 січня

На 1 січня 2025 року Україна підійшла з двома різними зовнішньополітичними сюжетами: гострою суперечкою зі Словаччиною через транзит російської нафти та налагодженням відносин із новою владою Сирії.

Енергетичний вузол

Згідно з повідомленнями від 28 грудня 2024 року, Словаччина погрожувала відповідними заходами проти планів України призупинити з 1 січня транзит російської нафти до Словаччини. Серед можливих кроків Братислава називала припинення постачання електроенергії. Президент України Володимир Зеленський у відповідь звинуватив Словаччину у відкритті «другого енергетичного фронту» проти Києва за вказівкою Москви.

Сама суперечка виникла раніше. 24 червня 2024 року Україна посилила санкції проти «Лукойлу», що охоплювало заборону на постачання нафти та передачу його договірних зобов’язань щодо Угорщини й Словаччини іншим компаніям. Тоді прихильні до Росії посадовці в обох країнах заявляли про загрозу енергетичної кризи та погрожували зупинити постачання допомоги, енергії й дизельного пального Україні. Європейська комісія після аналізу не побачила підстав для занепокоєння.

Дипломатія на іншому напрямі

У ці ж дні Київ діяв і в іншому регіоні. 30 грудня 2024 року в Дамаску відбулася зустріч міністра закордонних справ України Андрія Сибіги з фактичним лідером Сирії Ахмедом аш-Шараа. Країни відновили дипломатичні відносини. Сирія заявила про сподівання на «стратегічне партнерство», а Україна пообіцяла надіслати додаткову продовольчу допомогу.

Що це означало

У грудні 2024 року рішення щодо транзиту нафти одразу набуло регіонального виміру: у відповідь на нього Братислава обговорювала електроенергію як інструмент тиску. Паралельно Київ розширював дипломатичні контакти, пов’язуючи відновлення відносин із гуманітарною допомогою.