Дружба: як нафтова суперечка вийшла на рівень ЄС

28 лютого 2026 року суперечка навколо нафтопроводу «Дружба» вже мала три виміри: енергетичний, дипломатичний і внутрішньоєвропейський. Ретроспектива показує, як за кілька днів технічний збій перетворився на політичний тиск на Київ.

Послідовність кроків

23 лютого 2026 року прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо оголосив про призупинення аварійних постачань електроенергії до України. Умова: транзит нафти трубопроводом «Дружба» має відновитися. Братислава пов’язувала перебій з діями України.

Наступного дня, 24 лютого 2026 року, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан пішов далі. Він заявив, що Угорщина припиняє всю підтримку України, зокрема й через механізми Європейського Союзу, доки Україна не відновить передавання нафти через «Дружбу».

Отже, два сусіди висунули однакову вимогу в межах двох днів, але інструменти тиску були різними: у Словаччини — електроенергія, в Угорщини — підтримка, зокрема в рамках ЄС.

Що стояло за кризою

Як пояснювалося пізніше, суть конфлікту полягала в повній зупинці транзиту російської сирої нафти південною гілкою «Дружби». Причиною стали наслідки російського удару дрона 27 січня 2026 року, який серйозно пошкодив інфраструктуру біля нафтового вузла Броди на заході України. Це важливо для оцінки подій: перебій мав фізичне підґрунтя, а політичні заяви Братислави й Будапешта з’явилися за кілька тижнів після нього.

Що це означало для рішень

Заява Орбана торкалася не лише двосторонніх відносин, а й підтримки через рамки ЄС. Заява Фіцо зачіпала аварійні поставки електроенергії. Обидва кроки показали готовність пов’язати питання безпеки постачань із політичною підтримкою країни, яка воює.

У ті самі дні, 25 лютого 2026 року, у внутрішній українській повістці було й інше рішення: Верховний Суд підтвердив справу Кіся та Левчука, яка вперше в українській судовій практиці підтвердила встановлення факту спільного проживання одностатевої пари однією сім’єю.