Головна → Політика → Два тижні дипломатії: Берлін, Москва і північнокорейські полонені
ПолітикаДва тижні дипломатії: Берлін, Москва і північнокорейські полонені

Ретроспектива подій навколо війни в Україні, що передували 29 вересня 2026 року: перші німецько-російські переговори та передача полонених до Сеула.
Станом на 29 вересня 2026 року дипломатичний порядок денний навколо російсько-української війни формували два епізоди, що відбулися незадовго до цієї дати. Обидва стосувалися каналів, які раніше були закритими або малоймовірними.
Берлін і Москва за одним столом
26 вересня, під час 81-ї сесії Генеральної асамблеї ООН, міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль провів переговори з російським колегою Сергієм Лавровим. Як повідомлялося, це були перші переговори між Німеччиною та Росією від початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. Місцем зустрічі стала сесія Генасамблеї, де міністри перебували в межах загальної роботи делегацій.
Полонені з Північної Кореї
Ще раніше, 23 вересня, президент України Володимир Зеленський повідомив, що Україна передала Південній Кореї двох північнокорейських військовополонених. Їх захопили в Курській області Росії в січні 2025 року.
Контекст цієї історії такий: Північна Корея в ході російсько-української війни надавала Росії боєприпаси, а також військовослужбовців для участі в бойових діях. Саме до цього, за повідомленням українського президента, були причетні двоє полонених, яких передали Сеулові.
Що поєднує ці епізоди
Офіційно жодних зв’язків між двома подіями не заявлялося, і їх слід розглядати окремо. Проте обидві показують, що за кілька днів до 29 вересня 2026 року дипломатична активність довкола війни точково проявлялася в різних форматах: у прямих міністерських контактах Берліна й Москви та в гуманітарному за змістом рішенні щодо військовополонених, ухваленому Києвом на користь Сеула.
Для аналітики ухвалення рішень важлива сама послідовність: спершу Україна визначила долю двох полонених, а за три дні після цього відбулася розмова німецького й російського міністрів. Обидва кроки зафіксовані публічно і є частиною ширшої картини, яку формували ті дні.